Верховний Учитель Бойового Гопака

Пилат Володимир Степанович

Пилат
Володимир Степанович
Верховний Учитель Бойового Гопака,
Засновник Бойового Гопака
Президент Міжнародної Федерації Бойового Гопака,
член Ради з питань козацтва при Президенті України – Верховний Отаман Міжнародної Федерації Бойового Гопака,
Радник Гетьмана Українського козацтва,
Генерал-отаман (відповідно – генерал-полковник ЗСУ),
Голова Священної Ради Об’єднання синів і дочок Рідної Української Національної Віри.

Слава Богам нашим, за те що ведуть нас шляхами Правди,Світла,
Добра і Любові і посилають нам Вчителів,
щоби ми вірно служили Богові, Україні та народу України.

Життя Учителя достойне поваги і наслідування. Вирішив написати про В.С.Пилата, тому що частенько буваю у різних гопаківських громадах і мене дуже сильно здивувало те, що багато хто з учнів, що вивчають створене Учителем бойове мистецтво, надзвичайно мало знають про самого Засновника.

Засновник Бойового Гопака Пилат Володимир Степанович народився у Львові 15 вересня 1955 року. Дід по батьківській лінії Михайло Пилат походить із лицарського роду, який ще з 1121 року мав свій родовий герб під назвою “Новий”. Дід пройшов Першу світову, громадянську і Другу світову війну. Дід Володимира Степановича по матері, Андрій Гідей, за часів панування Австро-Угорщини служив в особистій охороні австрійського цісаря Франца-Йосифа II. В селі Завидовичі біля Городка, звідки дідусь родом, завжди була школа, в якій вчили дітей боротися, вправлятися у шермі, битися навкулачки та інші різноманітні лицарські ігри та забави. В нашому народі ніколи не згасала передача знань, яка усно і на практиці переходила від покоління до покоління. Природно, що дід і став першим учителем юного Володимира на шляху лицарського гарту.

Із самого раннього дитинства Володимир Степанович був неординарною особистістю. Маючи півтора року, від народження, прекрасно володів словом, чим дивував дорослих. Маючи чотири роки вмів читати, чим дуже тішив батьків та родину. Ідучи в школу вмів писати.

Вже у 1962 році Володимир почав займатися спортивною гімнастикою, якою займався чотири роки. Ще до приходу в секцію гімнастики, завдяки постійним тренуванням вдома, був чудово розвинутий фізично, сідав у шпагат і легко підтягувався 10 разів. Після чотирьох років занять гімнастикою загальнофізичні показники були ще кращими (підтягувався на перекладині 150 разів, на брусах – 200, вправи на прес міг робити до безкінечності). Пізніше перейшов у секцію вільної боротьби, успішно боровся два роки. Кільканадцять разів брав участь у змаганнях і перемагав найдосвідченіших суперників.

У 1968 році Володимир Пилат почав вивчати (тоді заборонене) кіокушин карате. За 9 років тренувань подолав шлях від новачка до майстра, у 1977 році він успішно склав іспити на І дан карате і отримав чорний пояс. Це давало молодому майстрові право стати сансеєм. Володимир Пилат відкриває власну школу кіокушин карате під назвою “Школа Тигра”, паралельно вивчає інші стилі – годзю-рю, соне, карате-до (за Фунакоші та Накаямою), кік-боксинг, а також професійний бокс.

Паралельно із вивченням Східних і Західних бойових мистецтв впродовж 15 років займався Раджа-йогою, поглиблено вивчав Дзен-буддизм, філософію воїнів різних держав та бойових систем. В результаті наполегливих медитаційних практик неодноразово виділявся в астрал та піднімав кундаліні.

На початку 80-х років у фул-контактних боях школа сансея Володимира Пилата перемогла всі школи бойових мистецтв, що існували на той час у Львові та в Україні, і вийшла на загальносоюзний рівень. Успіхи школи були вражаючими. Майже всі двобої Володимир Пилат та його учні вигравали нокаутами. На той час це була єдина школа у Львові, яка постійно практикувала фул-контакт з переходом в універсальний бій. Саме в цій школі вперше на території колишнього Союзу почали застосовувати жорсткі щитки для рук, ніг, грудей та спини, а також шоломи, що захищають потилицю і маківку голови. В світі бойових мистецтв школу Володимира Пилата називали не інакше, як “школою костоломів”.

Впродовж всіх років гарту тіла і духу за Східними системами Володимир Пилат ніколи не забував про своє українське коріння та лицарське походження свого роду. Він завжди пишався своїми дідусями. Свій вільний час Володимир Степанович все частіше присвячував ґрунтовному дослідженню бойової культури рідного народу.

В 1985 році створив експериментальну школу з дослідження і вивчення бойової культури українського народу. Хочу наголосити, що до відродження козацького бойового мистецтва В.С. Пилат прийшов, коли йому виповнилося 30 років. Зріла, сформована особистість, що 23 роки віддала спорту, з них 17 років присвячено вивченню бойових мистецтв, з яких 8 років викладав карате. І не дивно, що людина, в жилах якої тече лицарська кров поколінь., взялася за відродження Бойового Гопака. Впродовж 1985-87 років Володимир Степанович вів паралельно і карате, і Гопак. Хочу наголосити, що Учитель тренував Бойовий Гопак у спортивному залі, який йому виділив (для експерименту) Львівський міський відділ комсомолу. Це свідчить про те, що ще при радянській владі зацікавленість держави до українського бойового мистецтва була і всіляко підтримувалася. Неодноразово Володимир Пилат казав: “Я завдячую Юрію Сорочику, Оресту Шийці, Ігорю Гриніву за те, що у ті далекі часи радянської України побачили велике майбутнє Бойового Гопака”.

Два роки дослідницької роботи дали позитивний результат і вже з 1987 року був готовий рукопис книги про українське бойове мистецтво Гопак. Учитель остаточно покинув карате і почав створювати (згідно вимог сучасності) новітню систему Бойовий Гопак, яка містила в собі кілька десятків елементів із танцю Гопак, а решта техніки передана дідом, батьком та особисті надбання Учителя. У жовтні 1989 року Володимир Пилат організував у Львові перший Всеукраїнський з’їзд козацтва, на який зібралися ентузіасти зі всієї України.

Ветерани Бойового Гопака розповідали мені, що з 1985 по 1990 роки в оточенні Учителя було дуже багато провокаторів, які дошкуляли Учителю запитаннями про правдивість інформації про Бойовий Гопак, вимагали факти, підтвердження документально, що Гопак дійсно був, тощо. Коли Учителю це добряче набридало, він казав: “Хочете побачити справжній Бойовий Гопак?”, і коли провокатори погоджувалися, вів їх в зал, ставав з ними в пару і добряче бив по голові. Після чого з іронією на устах питав : “Тепер ви знаєте що таке Бойовий Гопак?”, “Чи може ще раз пояснити?”. Звичайно після таких аргументованих пояснень ніхто і нічого вже не хотів питати.

У 1990 році з метою легалізації діяльності з відродження українського козацтва та козацьких бойових мистецтв Володимир Степанович Пилат створив громадську організацію “Фольклорно-спортивна асоціація “Галицька Січ”, на базі якої Бойовий Гопак розвивався протягом наступних семи років.

До числа співзасновників “Галицької Січі” входили Євген Приступа (нині доктор педагогічних наук, професор ЛДІФК), Олесь Нога (нині кандидат мистецтвознавства, українознавець) та багато інших визначних осіб.
“Галицька Січ” стала великою творчою лабораторією, в якій відновлювався штучно розірваний чужинцями зв’язок між спортом та культурою, тілеcним вишколом та духовністю.

В кінці 80-х – на початку 90-х років Учитель та його учні активно включаються до процесів національного відродження, беруть дієву участь як у повсякденній роботі, так і в масових заходах, спрямованих на віднродження української державності. Паралельно Учитель проводить навчально-вишкільні семінари із Бойового Гопака, що сприяли розширенню секцій по всій Західній Україні та, частково, в Центральній (Полтавська, Запорізька, Дніпропетровська).

Дуже часто мені доводиться читати лекції про життя Учителя і багато хто ніяк не може зрозуміти “феномен Пилата”, але коли я починаю говорити про здобутки Учителя, багатьом стає все зрозуміло. У парубоцькі роки, при рості 190 см, В.С. Пилат важив 82-85 кг, регулярно тренувався і змагався у фул-контактних боях. Коли став сформованою особистістю (чоловіком), його бойова вага складала 90-96 кг. Тренувався по 6-8 годин на день, раз в квартал бігав марафон. Мав дуже тяжкі руки і ноги.

У 1980 році багатьом було дуже цікаво, яка ж сила ударів у пана Володимира. І тоді він усіх зацікавлених приємно здивував, вибивши на стенді ударну силу рук: права рука – 800 кг, ліва рука – 700 кг, а права нога – 1500 кг. Я особисто, на свої власні очі, бачив черевики Учителя, в яких він відпрацьовував удари ногами. Одна пара черевиків важила 12 кг (по 6 кг кожен черевик), друга – 24 кг (кожна по 12 кг), і це при тому що Учитель постійно на тренуваннях використовував обтяжуючі щитки: для ніг по 5 кг, для рук по 3 кг. Іноді використовував й обтяжуючий пояс вагою у 10 кг.

Можливо ударна техніка Учителя до 90-х трохи зменшилася, але була доволі чутливою і на фоні балачок, в реальному бойовому поясненні була досить вагомим аргументом. Хочу зауважити те, що, не дивлячись на свої 35 років, Учитель тренувався разом зі своїми учнями і мав доволі хорошу спортивну форму.

В 1991 році вже виходить друком перша книга, яка містить відомості про відроджене бойове мистецтво українців – “Традиції Української Національної Фізичної Культури”, (у співавторстві із кандидатом педагогічних наук паном Євгеном Приступою). Зараз навіть важко перелічити всі подорожі Учителя по Україні, організовані ним в різних містах семінари, конференції, презентації та показові виступи із Бойового Гопака.

Нещодавно я мав розмову з учасниками семінару 1992-го року, який відбувався в Карпатах на Сокільському хребті. Маючи 37 років, Учитель тренувався по 2 рази в день на рівні з усіма учнями, ще й встигав читати по 2 лекції в день. Багато хто із 17-20 річних не могли навіть близько порівнятися з Учителем у силі, вправності, швидкості та витривалості. Для всіх учнів (крім провокаторів) того часу він був ідеалом гармонії та досконалості.

У 1993 році на Сокільському хребті, в Карпатах, неподалік с. Бабино, Учитель провів 3 навчально-вишкільні семінари із Бойового Гопака. Чергова партія Учителів Бойового Гопака роз’їхалася по всій Україні і почала розвивати рідне бойове мистецтво. На дивом уцілілому язичницькому капищі, Учитель із своїми найкращими учнями провів спільну медитацію, в якій, звернувшись до Всевишнього і Духу героїчних предків українського народу, попросив благословення Світлоносного Лицарського Шляху Бойового Гопака. Там же, в центрі капища, Учитель закопав Святе Трисуття.

Активну громадську та педагогічну діяльність Володимир Степанович успішно поєднував із науково-дослідною роботою. В результаті чого у 1994 році, В.С. Пилат видав книгу “Бойовий Гопак”, яка стала відкриттям для багатьох тисяч українців. Окрім бойової техніки, що не має аналогів в інших системах, в книзі подано ґрунтовну історичну розвідку про витоки бойової культури українського народу, подано базову техніку Бойового Гопака, розроблено правила змагань, вимоги на рівні майстерності та висвітлено світоглядну систему сучасного українського лицаря.

Саме після виходу у світ книги “Бойовий Гопак”, де яскраво висвітлювалася філософія українського лицарства, проти Володимира Пилата розпочалася шалена боротьба. До року часу він загубив і роботу, і сім’ю, а через рік і житло. Розпочалися часи скитань і боротьби за виживання.

Хочу пригадати семінар на Золотій Поляні (що на Рогатинщині), учасником якого було багато моїх друзів. На лекційних заняттях Андрій Гачкевич читав рукопис вищезгаданої книги. Семінаристи були в захваті від прочитаного, а провокатори (поза плечі) ходили і зароджували у вихованців сумніви, кажучи : “Що ви слухаєте Пилата, його книга ніколи не вийде. Він вам бреше.”. Вже сьогодні відомо, як багато робилося манкуртами, щоби книга “Бойовий Гопак” не вийшла друком. Але тоді, у жовтні 1994-го року, коли Учитель на тренування приніс сигнальні примірники книги, для всіх гопаківців було велике свято, а для провокаторів велика трагедія. 1 грудня 1994 року у Львові, у приміщенні “Порохової вежі”, за адресою “Підвальна 4”, о 17 годині, Володимир Пилат разом із ТЕТ “АРТ-КЛУБ”, в рамках урочистостей з нагоди проголошення Дня Незалежності України”, презентував книгу “Бойовий Гопак”. На трьох поверхах будівлі виступали різні гопаківські команди. Презентація книги стала дійсно визначною подією, її відвідали близько 300 представників львівської національної еліти. З привітальним словом виступив Ректор Львівського державного інституту фізичної культури – Мирослав Герцак. Промовистою була доповідь багатолітнього десидента, історика, Валентина Мороза, який сказав, що “тільки виховання молоді в дусі лицарських традицій, вшануванні героїв та святкуванні перемог, ми зможемо відродити українську націю”. Ректор військового ліцею ім. Героїв Крут, Роман Саляк, обіцяв запровадити вивчення Бойового Гопака для курсантів його ліцею.

У 1995 році своє сорокаріччя Учитель святкував в оточенні сподвижників, послідовників та молодих учителів Бойового Гопака. В його оточенні витав дух могутньої віри у праведність обраного шляху, який штовхав до жертовної, а часом і одержимої роботи над поширенням козацького бойового мистецтва.

У цьому ж 1995 році, у Львові, вперше було проведено Всеукраїнські змагання із Бойового Гопака, які були закритими, бо Учитель хотів, щоби його послідовники навчилися організовувати змагання, судити та нагороджувати учасників. Обряд змагань та суддівство, як на перший раз, пройшли успішно.

Завдяки постійній подвижницькій праці Учителя осередки Бойового Гопака виникають в різних регіонах України. З його благословення та за його сприяння починають відроджуватися і з’являтися інші стилі національних бойових мистецтв, такі як Спас, Хрест, Собор та інші.

9 лютого 1996 року у приміщенні авторської школи Марії Чумарної проведено змагання з Бойового Гопака та здача технічних тестів на рівень майстерності “Жовтяк”.

16-19 травня 1996 року у Львові відбувся Чемпіонат України з Бойового Гопака, який проходив у приміщенні Львівського державного інституту фізичної культури. Загальне керівництво відбувалося під егідою ФСА “Галицька Січ”, а головним суддею змагань був Пилат В. С. Змагання відбулися завдяки Ректору ЛДІФК, Герцеку М. С., з яким В. С. Пилат перебував на той час у дружніх стосунках. До даного заходу намагалися “примазатися” соціал-національна партія України. Та лідери СНПУ прорахувалися – авторитет Учителя був набагато вищий, ніж їхні “партійки”.

10-13 квітня 1997 року у Львові, на базі Українського державного Лісотехнічного університету, Учитель під егідою ФСА “Галицька Січ” провів Всеукраїнські змагання із Бойового Гопака. Змагання проходили у дисципліні “Борня”.

У травні 1997 року на базі спортивного товариства “Україна”, Учитель провів 2-й Всеукраїнський турнір із Бойового Гопака. Спорткомплекс “Спартак” був забитий вщент. Тисячі глядачів, захоплені красою рідного бойового мистецтва, бурхливо реагували на все: і на обряд змагання, і на самі змаги, і на обряд віншування. Сотні учасників змагань із найвіддаленіших куточків України були в захваті від дійства і рознесли славу про турнір по всій Україні. Єдиною прикрістю було те, що без дозволу і погодження з Учителем, СНПУ розвішала свої прапори і логотипи. Після чого люди, які не відали, що діється, почали поширювати чутки, нібито Гопак якимсь чином пов’язаний із фашистами.

У листопаді 1997 року СНПУ влаштувала побоїще з комуністами, після якого один із лідерів СНПУ кричав на мітингу: “Йдіть до нас на Бойовий Гопак і ми Вас навчимо бити комуністів”. Звичайно, що після такої “реклами” життя Учителя сильно ускладнилося. В нього почали забирати спортивні зали і створювати неймовірно важкі умови для виживання. Після даних подій, Учитель змушений був повиганяти партійців із секції Бойового Гопака. І в такий спосіб очистив Школу від праворадикальних елементів.

3 грудня 1997 року за сприяння асоціації “Галицька Січ” та асоціації Діячів Української Культури в “Українському домі” у м. Києві відбулася Всесвітня презентація українського лицарського мистецтва двобою “Бойовий Гопак”.

Нарешті, у грудні 1997 році В.С. Пилат створив Центральну Школу Бойового Гопака. В цьому ж році рішенням Установчих Зборів Центральної Школи Бойового Гопака Володимиру Степановичу Пилату, як Засновнику стилю, присвоєно пожиттєве звання Верховного Учителя Бойового Гопака.

З 3 по 19 січня 1998 року, на базі СШ №80 Учитель провів Всеукраїнський навчально-вишкільний семінар із Бойового Гопака. У проведенні семінару активну участь взяла крайова старшина “Прикарпатської Січі” Українського козацтва. Захід проходив за підтримки Львівського обласного комітету фізичної культури і спорту.

14-15 березня 1998 року у м. Сокаль Львівської області, на базі СПТУ №3, відбувся Малий фестиваль Бойового Гопака, присвячений 350-й річниці Перемоги Війська Козацького над польськими окупантами.

З 24 квітня по 6 травня 1998 року на базі Дніпродзержинського коледжу фізичного виховання, Учитель провів Всеукраїнський навчально-вишкільний семінар із Бойового Гопака. Посильну фінансову допомогу для проведення семінару зробив Голова Дніпродзержинського благодійного Фонду допомоги хворим цукровим діабетом, Тарас Іващенко.

8-9 травня 1998 року відбувся фестиваль Бойового Гопака у рамках програми святкувань 350-ї річниці початку Визвольної війни українського народу середини XVII століття. Фестиваль проходив у таких містах Дніпропетровсьої області: Нікополь, Микитин Ріг, Жовті Води, Княжі Байраки, Корсунь, Дніпродзержинськ.

12 червня 1998 року за наказом Учителя, біля с. Звенигород Пустомитівського району Львівської області, було створено навчально-вишкільний Центр Школи Бойового Гопака “Звенигород”.

З 31 липня по 2 серпня 1998 року Верховний Учитель вивіз Збірну України на II Всеукраїнський фестиваль козацьких бойових та традиційних мистецтв, який проходив у м. Запоріжжя в палаці спорту “Юність” та на о. Хортиця. На фестивалі гопаківці здобули декілька призових місць. Найголовніше – своїм власним прикладом вони показали високий рівень знань козацького бойового мистецтва, а також обряди, звичаї і традиції українського народу, його лицарського Ордену – Козацтва.

З 12 по 27 серпня 1998 року за підтримки Пустомитівського районного відділу молоді та спорту, на базі НВЦШБГ “Звенигород”, Учитель провів Всеукраїнський навчально-вишкільний семінар із Бойового Гопака.

У 1998 році В.С. Пилат видав методичні рекомендації для учителів з метою покращення якості тренувального процесу в групах Жовтяків та Соколів. Обидві брошури блискавично розійшлися по всій Україні і сприяли розширенню Школи Бойового Гопака та зростанню фахового рівня як учителів, так і їхніх учнів.

З 1998 по 2002 роки Учитель видав 30 000 даних брошурок, в яких активно рекламувалася Центральна Школа Бойового Гопака.

Наприкінці 90-х років вороги українського народу вирішили усунути Учителя від керівництва Школою, а Бойовому Гопаку надати іншого ідеологічного забарвлення. Учитель зробив все, аби очистити гопаківське середовище від манкуртів та провокаторів, але невеличкий гурт мерзотників, щиро фінансований ворогами України, розпочав створювати паралельно ще якийсь Гопак. Щоби покласти край зазіханням запроданців, Учитель змушений був (з метою захисту) у 2000 році запатентувати Бойовий Гопак, як стиль бойового мистецтва; запатентувати методику викладання Бойового Гопака, словосполучення “Бойовий Гопак”, а також символ Школи (логотип).

На численні прохання учнів, вчителів та прихильників ідеї відродження українського бойового мистецтва в 1999 році Верховний Учитель випускає навчально-методичний підручник “Бойовий Гопак”. У 1999 році В. С. Пилату було присвоєно звання Генерала Українського Козацтва.

17-18 квітня 1999 року було проведено відкритий Чемпіонат із Бойового Гопака (відбірковий для гопаківців Львівської області в рамках урочистостей до святкування Дня Героїв). Загальне керівництво організацією та проведенням Чемпіонату здійснювало Правління Центральної Школи Бойового Гопака за сприяння Львівської обласної ради, Львівської обласної державної адміністрації, Управління у справах сім’ї та молоді, Управління фізичної культури та спорту, Львівського обласного комітету молодіжних організацій, Львівського міського дитячого центру туризму, спорту та екскурсій (Пилат В. С., Держко І. З., Кашуба Я. М., Петришин Ю. В., Криворучко Ю. З., Пітко Я. М., Камінецький Я. Г., Сенчук С. Р., Кушнір М. П.). Безпосереднє керівництво покладалося на оргкомітет та Раду Вчителів Бойового Гопака ЦШБГ.

8-11 липня 1999 року Учитель провів регіональні змагання з Бойового Гопака у дисципліні “Забава”, присвячені 55-й річниці створення УГВР. Захід на високому організаційному рівні був підтриманий керівництвом Львівської обласної державної адміністрації.

З 29 липня по 2 серпня 1999 року Верховний Учитель відрядив Збірну Бойоовго Гопака на III Всеукраїнський фестиваль козацьких бойових та традиційних мистецтв, що проходив у м. Запоріжжя, на базі Палацу спорту “Юність”. Захід проводив давній товариш В. С. Пилата – Олександр Притула.

З 1 липня по 29 серпня 1999 року у навчально-вишкільному центрі Школи Бойового Гопака “Звенигород” пройшло 4 двотижневі семінари на рівні майстерності “Жовтяк”, “Сокіл”, “Яструб” та “Джура”. Захід проходив за підтримки Управліеея фізичної культури і спорту Львівської обласної державної адміністрації (Ю. В. Петришин) та Управління у справах сім’ї та молоді ЛОДА (Я. М. Кашуба).

У 2000 році Центральна Школа Бойового Гопака святкувала 15-ту річницю становлення козацького лицарського мистецтва та 45 років від дня народження Засновника Стилю. У свої немолоді роки Учитель наполегливо тренувався, часто брав участь у контактних двобоях, регулярно загартовував своє тіло. Наполеглива праця над розвитком та поширенням українського бойового мистецтва дала позитивний результат. Бойовий Гопак почав розвиватися не тільки у 20 областях України, але і далеко за кордоном (у місцях компактного проживання українців).

З 5 по 20 березня 2001 року у м. Стрий Львівської області проходив Всеукраїнський навчально-вишкольний семінар із Бойового Гопака.

22-23 квітня 2000 року у Львові, на базі школи №93, проведено Чемпіонат Західної України з Бойового Гопака.

19 травня 2001 року у м. Канів проведено фестиваль козацького лицарського мистецтва “Бойовий Гопак”, приуроченого 10-й річниці відкриття пам’ятника Івана Підкові.

З 1 по 21 серпня 2001 року у Всеукраїнському навчально-вишкільному центрі “Звенигород” проходив семінар з Бойового Гопака для бажаючих стати тренерами рідного бойового мистецтва.

У жовтні 2001 року Збірна України з Бойового Гопака поїхала на Чемпіонат Світу з Бойових мистецтв у Південну Корею, місто Черджоу. Там було представлено 80 держав світу, які презентували 30 різновидів бойових мистецтв. Наша Збірна з Бойового Гопака була причислена до трійки найкращих. Тож, не дивно, що цього ж року створено Міжнародну Федерацію Бойового Гопака, Почесним Президентом якої було обрано Гавриша Степана Богдановича. Завдяки йому вдалося відкрити осередок Бойоовго Гопака в Канаді. Головою Наглядової ради Федерації Установчими зборами Федерації призначений пожиттєво Пилат Володимир Степанович, як засновник Бойового Гопака. Дякуючи Учителю, Бойовий Гопак вивчають в Канаді, Англії, Португалії, Італії, чекають на учителів козацького мистецтва в Польщі та Башкірдостані. Сьогодні В. С. Пилат – Президент Міжнародної Федерації Бойового Гопака. Завдяки йому в Україні створено багато осередків МФБГ, Школ та Федерацій.

У 2001 році В. С. Пилат розробив “Навчальну програму для фізкультурних коледжів України”, яка в цьому ж році була впроваджена в Дніпродзержинському коледжі фізичного виховання.

З 2 по 6 серпня 2001 року у м. Запоріжжя проходив V Міжнародний фестиваль козацьких бойових та традиційних мистецтв, куди була запрошена Збірна України із Бойового Гопака, яка на дуже високому рівні продемонструвала

Мені часто задають питання: “Як Учитель зміг так багато зробити?”, “Звідки він так багато знає?” і тоді я розповідаю про свій візит до Учителя в кінці 90-х. Його домівка, балкон та коридор нагадували спортивний комплекс. По сусідству в дворику Учитель обладнав спортивний майданчик для шліфування ударної техніки. Сусіди розповідали, що все своє свідоме життя Учитель щоденно тренувався і це не рахуючи того, що він щоденно тренувався в спортивному залі. Його фанатизм дивував і сусідів, і учнів В. Пилата. Його фанатичне бажання стати майстром бойових мистецтв змушувало його багато читати, вивчати різноманітні філософські течії, оздоровчі системи та енергетичні практики. Я думаю, що саме така жертовна праця над собою створила феномен Учителя і дала йому право навчати інших.

У 2002 році Учитель сприяв створенню експериментальної школи жіночого бойового мистецтва – Асгарда. А в 2003 році у співавторстві з К. В. Тарновською видав підручник на перший рівень майстерності з Асгарди. У цьому ж році написав “Кодекс лицарської честі гопаківця”.

3-4 травня 2003 року, на базі, середньої школи №80 проведено Відкриту першість Львівської області з Бойового Гопака.

У 2003 році, Верховний Учитель Бойового Гопака – Пилат Володимир Степанович, одним з перших був нагороджений Орденом Хреста з перехрещеними позолоченими мечами «За розвиток козацтва та його бойових мистецтв» Нагороду вручив гетьман Українського козацтва – Мулява Володимир Савелійович. В Україні на той час таких орденів ще не було, тому вони виготовлялися козаками Канади.

З 15 по 30 липня 2004 року у м. Херсон, на базі Херсонського Політехнічного коледжу, філіалу Одеського Національного Політехнічого університету, проведено Всеукраїнський навчально-вишкільний семінар із Бойового Гопака. В організації та проведенні вишколу Верховному Учителю допомагав Кобзар Ігор Володимирович, Голова Херсонського осередку Бойового Гопака.

У 2004 році для загальноосвітніх шкіл розробив програму “Бойовий Гопак та основи захисту Вітчизни”.
На сьогоднішній день Володимир Пилат очолює Наглядову Раду Вчителів Бойового Гопака, є Президентом Міжнародної Федерації Бойового Гопака, йому належать авторські права на стиль та методику викладання Бойового Гопака. Очолює Раду Старійшин Галицького полку Козацьких Військ України, бере активну участь в розробці ідеологічної концепції Українського Козацтва. Є генерал-осавулом Козацьких Військ України.

У 2008 році у м. Львів, у видавництві «СПОЛОМ», вийшла книга Верховного Учителя Бойового Гопака, Президента Міжнародної Федерації Бойового Гопака, генерал-полковника Козацьких Військ України, Верховного отамана військового округу «Західна Україна», Пилата Володимира Степановича, під назвою: «Бойовий Гопак. Вимоги на рівень майстерності «Жовтяк»».

З 1 по 10 червня 2009 року Верховний Учитель Бойового Гопака, Пилат Володимир Степанович, разом із Сердюком А. М., головою Київського осередку Міжнародної Федерації Бойового Гопака, провів дитячий табір неподалік Борисполя.

6 червня 2009 року у столиці України відбулася Священня Рада Об’єднання синів і дочок рідної української національної віри, на якій Верховного Учителя Бойового Гопака, Пилата Володимира Степановича, обрано Головою Священної Ради ОСІД РУНВіри. Після Священної Ради відбувся Всеукраїнський Об’єднавчий Священний Собор усіх течій і напрямків РУНВіри, на якому постановили об’єднати всі ОСІДИ РУНВіри. Співголовами об’єднавчого процесу призначили Владу Яцкевич та Володимира Пилата.

З 11 по 14 червня 2009 року Черкаська земля організувала зустріч Верховного Учителя Бойового Гопака із педагогами Маньківського району та села Дзендерівки.

З 15 по 16 червня 2009 року у м. Вінниця та м. Гнівань засновником стилю «Бойовий Гопак», Пилатом Володимиром Степановичем, проведено зустріч із освітянами та активом гопаківського середовища.

З 15 по 29 липня 2009 року у смт. Гуляйполе Запорізької області для бажаючих стати Учителями Бойового Гопака проведено Всеукраїнський навчально-вишкільний семінар із Бойового Гопака технічного рівня «Жовтяк». Семінар, в якому взяло участь 70 учасників, відбувся за підтримки Мариниченка Миколи Олексійовича та активу Народного Руху України.

З 30 липня по 9 серпня 2009 року у м. Дніпропетровськ завдяки меценату, Дідику Єгору Степановичу, відбувся Всеукраїнський навчально-вишкільний семінар із Бойового Гопака технічного рівня «Сокіл». Його проведено для тренерів та інструкторів Міжнародної Федерації Бойового Гопака. В семінарі взяло участь 30 осіб.

З 10 по 23 серпня 2009 року у м. Дніпропетровськ за підтримки відомого мецената Бойового Гопака, Дідика Єгора Степановича, відбувся Всеукраїнський навчальний вишкіл на рівень майстерності «Яструб».

З 14 по 30 липня 2010 року в с. Молодецьке Черкаської області Володимир Степанович Пилат провів всеукраїнський навчально-вишкільний семінар для старшинського та тренерського складу Школи.

Упродовж липня 2011 року Володимиром Степановичем було проведено два всеукраїнських навчально-вишкільних семінари на рівні майстерності “Жовтяк” і “Сокіл”.

Найважчі роки становлення стилю Бойовий Гопак вже позаду, а попереду – наполеглива праця задля утвердження здобутого. В планах створення Всесвітнього вишкільного центру, поширення лицарської культури на різні сфери життя українців, піднесення Бойового Гопака до Олімпійських вершин. Хай благословенним буде шлях Учителя. Хай Господня рука захищає його від лихих людей. Хай творча наснага допомагає Учителю нести в життя добро та сіяти зерна істини.